Що буває, коли «прилітає долонею по обличчю»
Петро Бублик: 60 годин громадських робіт за невдалий «жарт» ревнощів. Як ляпас став криміналом?
Один із районних судів на мальовничій Львівщині розглянув досить кумедний (але водночас повчальний) випадок. Головними героями цієї історії стали:
• Петро Бублик — наш обвинувачений, людина з доволі гарячим характером і любов’ю до експресивних суперечок.
• Пані Олеся — співмешканка Петра, котра, як з’ясувалося, має міцні нерви, але все ж не надто любить, коли її ображають фізично.
• Суддя Мирослав Кирилич — той, хто і вирішив долю запального Петра.
• Секретарка Марічка — незворушна помічниця суду, яка фіксує всі тонкощі.
• Адвокатка пані Ірина — захисниця, яка намагалася виправдати нашого героя настільки, наскільки це можливо за таких обставин.
Як усе почалося?
Як то кажуть, зчепилися «дві невтомні сили»: у невеличкій квартирі Петро почав словесну баталію з пані Олесею. Бурхлива дискусія перетворилася на досить неприємну сцену: Петро вирішив додати аргументу своєю долонею, одним ударом по щоці коханої. Чи то він не розрахував сили, чи то емоції взяли гору, але результатом виявився синець під правим оком у потерпілої.
Із суперечки — до суду
Хоч Петро і вважав, що «не так сильно» вдарив, проте закон у нас однаковий для всіх: навіть легкі тілесні ушкодження (ще й навмисні!) — це кримінальний проступок. Тож наш герой «поїхав» не на відпочинок, а в суд. Та й пані Олеся мала повне право захищати себе та свою честь.
Прокурор швидко довів, що синці з неба не беруться. А судово-медична експертиза підтвердила: ушкодження оцінюються як легкі, але все ж доволі «красномовні».
Розгляд справи
• Петро Бублик щиро визнав, що «трохи переборщив» зі своєю емоційністю.
• Адвокатка пані Ірина зробила все, щоб показати: її підзахисний кається та згоден понести розумне покарання.
• Суддя Мирослав Кирилич, вислухавши всі аргументи, вирішив покарати Петра не жорстоко, але повчально: призначити йому громадські роботи.
Що означає це покарання?
60 годин громадських робіт — це не так уже й страшно, проте досить символічно. Адже тепер Петро муситиме витратити свій особистий час на суспільно корисну працю: десь підмести, десь поприбирати, а, може, й парк чи сквер облагородити. Зате наступного разу, коли йому кортітиме «пустити в хід долоню», він імовірно згадає про ті 60 безкоштовних робочих годин.
Урок для всіх гарячих голів
З одного боку, ситуація виглядає кумедно: «один мах — і синяк», а потім суд, адвокати, вирок… Але насправді це нагадування про те, що будь-який удар, навіть «легенький», може мати цілком реальні юридичні наслідки. І, звісно, це недвозначно демонструє, що в стосунках краще вдаватися до розмов, а не до «ляпаса».
Отож, якщо комусь захочеться «посилити аргументацію» у суперечці рукоприкладством — згадайте Петра Бублика. Бо хто знає, раптом за декілька днів ви опинитесь зі щіткою чи граблями, відпрацьовуючи свої «емоційні» моменти» на благо суспільства.
Висновок
Усі ми люди, і так буває, що емоції зашкалюють. Але не слід забувати про правову відповідальність, яка часом наздоганяє швидше, ніж ти встигаєш отямитися після сварки. Легке тілесне ушкодження — це все ж стаття Кримінального кодексу, і відмазатися «ой, та я випадково» не вдасться.
Тож краще стримувати себе й розв’язувати конфлікти мирним шляхом. Адже 60 годин «подарованого часу» суспільству — непоганий спосіб замислитися про те, що здоров’я близьких варте більшої поваги, ніж гарячкові ляпаси.
